Що ховається за аркою? П’ять київських двориків, куди варто заглянути

Київська «гід у капелюшку» Софія Грабовецька полюбляє досліджувати міські дворики та знає чимало затишних куточків столиці. Вона розповіла про п’ять секретних місць, де можна відпочити від шуму міста, почитати у затінку дерев та зробити гарні фотографії.



Грушевського, 4б

Щоб потрапити у двір цього будинку, доведеться пройти через дві арки зі сторони вулиці Грушевського. «Тут помітне хаотичне нагромадження вікон, сходів, яке чимось нагадує східні дворики», – розповідає Софія. Завдяки горбистій місцевості двір фактично розділений на два рівні, що поєднані дерев’яними сходами.

Будинок кінця ХІХ століття є одним з найстаріших, що збереглися на цій вулиці. Зараз він перебуває в аварійному стані. Його стіни вкриті графіті та залишками від картинних рам. Тут також розміщена стіна пам’яті Віктора Цоя. Такій строкатості двір завдячує своїй історії: колись тут існувала арт-платформа, яка об’єднувала музикантів, художників та поетів.


фото: Анна Лисун

Фактично, дім на Грушевського був незаселеним ще з 80-х років. Пізніше тут з’явилася група ентузіастів, яка опікувалася територією та планувала перетворити її на культурний центр. За цією адресою зареєстрували кілька громадських організацій. У 2009 році Київрада віддала ділянку під будівництво, будинок планувалося знести. І, хоча його вдалося відстояти, з того часу дім занепадає.



Попри аварійний стан, відсутність води та електрики, у будинку досі залишаються сквотери. «Вони тут живуть, облаштовують якісь майстерні, – розповідає Софія. – Таким чином, намагаються захистити будинок, показати, що він цінний і важливий».

Інститутська, 20/8

Головною особливістю цього двору є фонтан. Він був закладений тут під час будівництва житлового комплексу у 1940-х роках. Будинки спершу призначалися для партійного керівництва, тому і прилегла територія облаштована відповідно.



Чашу фонтану, у кращих радянських традиціях, прикрашає ліпнина з юними спортсменами. По периметру басейну розміщено чотири раковини. До слова, у 2000-х роках фонтан перебував у занедбаному стані, і був відреставрований тільки у 2010 році.



У різний час на Інститутській 20/8 та Шовковичній 10 проживали Олександр Довженко, Ванда Василевська, Юлія Солнцева та багато інших.

Межигірська, 24

До цього дворика можна потрапити, пройшовши через арку, яку легко впізнати за вивіскою «Адам і Єва». Дворик на Межигірській – закритого типу, який більш характерний для Одеси та Львова. «Київські двори будували переважно як прохідні. Тільки на Подолі у нас є чіткі квартали, – розповідає гід. – Після великої пожежі 1811 року вулички тут закладали паралельно та перпендикулярно одна до одної. Про Верхнє місто так не дбали. Воно пережило кілька будівельних бумів, і кожен будував на клаптику землі, який зміг зайняти».



Будинок №24 був зведений у кінці ХІХ століття у стилі неоренесанс. Раніше територія всередині двору була вимощена бруківкою та засаджена квітами. Зараз тут – асфальт. Проте одна особливість все ж збереглася – виноград, який розрісся та утворив підвісну зелену стелю. Восени, коли на гілках з’являються грона винограду, сюди прилітають дрозди.



Тут немає лавок для відпочинку, але дворик може стати хорошою локацією для фотозйомок. Особливо, якщо вдасться зловити момент без припаркованих автомобілів.

Льва Толстого, 41

«Територія краси» – саме ці слова можна побачити на табличці у цьому дворику. Шлях до нього також пролягає через арку. «Це чудовий приклад облаштування з ініціативи самих жителів. Людям було не байдуже на вид з їхніх вікон», – каже Софія. Раніше тут був бруд та смітники місцевих ресторанів. Зате тепер можна розгледіти елементи ландшафтного дизайну: крім лавок, жителі встановили невеликий місток, проклали доріжки та висадили квіти.



І, хоча Ботанічний сад імені Фоміна розташований зовсім близько, Софія Грабовецька розповідає, що любить приходити з чашкою кави саме сюди: «У ботсаду буває надто людно. А тут красиво і затишно, це моє “місце сили”».



Разом з тим, вона переконана: двори, це не про облаштування, а про культуру. «Для мене двір – це місце де ти можеш відпочити, де почуваєш себе захищено, – каже вона. – Колись він також виступав маркером самоідентифікації. Тобто, ти міг бути «своїм» з будинку, потім з двору, з вулиці, і потім вже з міста. Двори були місцем для комунікації, обміну плітками. І, хоча у Києві завжди було багато парків, люди все одно намагалися облаштувати місце для відпочинку у себе на подвір’ї».

Дендропарк імені Олександра Богомольця



Ще одне затишне місце, заховане поміж щільної київської забудови – дендропарк імені Богомольця. Зелена територія, площею всього 0.75 гектара, розмістилася на перетині вулиць Богомольця та Шовковичної. Тут вам майже завжди вдасться знайти лавку у затінку рідкісних дерев.



Парк був закладений академіком Олександром Богомольцем у 1930-х роках. На цій території стоїть будинок, у якому жив академік, а поряд з ним висаджено 90 видів дерев, які його учні привозили з різних місць світу. У 1999 році дендропарк отримав статус пам’ятки природи місцевого значення.

Фото Анна Лисун
Джерело Хмарочос

Взято: vakin.livejournal.com

уникальные шаблоны и модули для dle