Як у Києві відкривали Парковий міст

На цій поштовій листівці зображено, як виглядав Парковий міст невдовзі після відкриття

22 листопада 1910-го у Києві відкрили пішохідний Парковий міст. Нині його називають Міст поцілунків, а закохані пари чіпляють на його решітки металеві замочки зі своїми іменами – такий собі символ нерозлучності й вічного кохання.

Менше відомо, що цьому мосту надавали великого значення гласні (так тоді називали депутатів) Київської міської думи. На перший погляд, це трохи дивно: міст не має стратегічного значення, перекинутий не через Дніпро (з’єднує два парки на правому березі) і взагалі мініатюрний – довжина трохи більше 30 метрів.

Річ у тім, що каденція тогочасних "батьків міста" стрімко добігала кінця. То були непрості гласні – Київську думу, обрану 1906 року на хвилі революційних подій, містяни називали "визвольною".

Ще б пак! Тоді відбулися значні зміни: вперше обрано парламент країни, гарантовано недоторканість особи, оголошено свободу зібрань, скасовано цензуру, знято заборону української мови… Отже, тепер житимемо краще!

На цьому піднесенні виборці обрали до Київської думи чимало нових людей. Не корумпованих, не консерваторів, не бюрократів. Вони, склавши більшість, вибрали перспективного міського голову – 41-річного Іполита Дьякова. Спортсмена, завзятого автомобіліста, кавалера французького ордена Почесного легіону.

Порівняйте: попередній мер Василь Проценко очолив Київ у віці 56 років. На виборах 1906 року він не пройшов навіть у гласні – колишньому очільникові міста не вдалося позбутися репутації людини, яка привласнила багато грошей під час будівництва київської гавані…

Отже, на нових обранців кияни покладали величезні надії – в місті накопичилося достатньо проблем, які давно потребували вирішення.

Але… люди, які прийшли до влади на революційній хвилі, виявилися не кращими, ніж попередники. Одержавши мандати й поділивши портфелі, вони так само взялись за вирішення власних питань. Міськими справами цікавилися дуже мало.

Єдине, що "визволителі" змінили порівняно з минулим – самі собі призначили зарплату. Раніше гласні працювали безкоштовно. І саме цим городяни пояснювали неефективність роботи Київської думи: на дурничку ніхто серйозні проблеми міста розв’язувати не буде… А ще нові гласні утворили купу різноманітних комісій, участь у роботі яких так само щедро оплачувалася.

Три роки з тогочасної чотирирічної каденції пролетіли швидко. У 1909-му обранці задумалися про наступні вибори, намічені на осінь 1910 року. Шансів переобратися обмаль – виборці розчаровані.

Отоді й узялися вирішувати проблему, наболілу всім киянам. Річ у тім, що популярний у місті променад схилами Дніпра, який починався в Маріїнському парку й продовжувався стежками Царського парку, далі переривався. Щоб дістатися наступного Купецького саду, люди мусили пересуватися вулицею Олександрівською (нині Грушевського). Це давно викликало невдоволення городян.


Київська дума тоді розміщувалась у цій будівлі

Гласні надумали подарувати киянам повноцінний променад. Згадали, що попередній склад думи ще 1902 року ухвалив рішення прокласти дорогу від Олександрівської до дніпровських схилів з облаштуванням підвісного пішохідного моста. Але сім років тому справа заглухла.

А тепер – закипіла робота. В травні 1909-го почалися роботи з розпланування алеї. Тоді ж замовили проект моста професору Київської політехніки Євгенові Патону. Наприкінці червня він цю роботу виконав. Негайно завод Ґретера і Криванека, розташований на київській Шулявці, налагодив випуск конструкцій.

Тим часом під керівництвом інженера Антона Страуса забили під опори моста 12 паль. І вже 31 жовтня почали складати конструкції. Темп роботи нечуваний!

31 березня 1910 року конструкції склепано. В червні взялися за благоустрій території. 19 серпня завершили будівельні й монтажні роботи. Нарешті в суботу, 22 листопада, Парковим мостом скористалися перші кияни…


Іполит Дьяков у результаті виборів 1910 року вдруге став мером

Як "мостові перегони" вплинули на електоральні настрої?

Майже ніяк: більшість гласних втратила мандати. Щоправда, деякі представники революційної хвилі таки потрапили вдруге до Київської думи, але тепер їх було значно менше. Виграв лише Іполит Дьяков – знову став міським головою.

Хай там як, міст служить пішоходам і досі. Щоправда, ми користуємося його точнісінькою копією, спорудженою 1983 року. Оригінал демонтували через корозію металу і перевезли до Переяславського історико-етнографічного заповідника.

Парковий міст вважають архітектурною пам’яткою – це один з перших розбірних металевих мостів у Східній Європі.

Щоправда, на сучасній металевій табличці біля входу на міст зазначено: "Парковий міст побудовано в 1912 році". Але то прикра помилка. Хто б його будував через два роки після виборів?

Автор Станіслав Цалик,
письменник, краєзнавець, сценарист, історік, журналіст.
Джерело - www.bbc.com

Взято: vakin.livejournal.com

уникальные шаблоны и модули для dle