Чи знало ЦРУ про секретну підземну базу в Балаклаві?
---
Українські історики квапливо перечитують оприлюднені ЦРУ файли. "Історична правда" планує публікувати найцікавіші і найважливіші розсекречені документи: усім цікаво, про що там можна дізнатися та наскільки радянські таємниці були таємницями для американської розвідки. У цьому матеріалі – один із таких епізодів американо-радянського протистояння у Холодній війні.
Завдяки розрекламованим нещодавно розсекреченим файлам нарешті отримав правильну відповідь на питання, яке я одного гарного літнього дня задав екскурсоводці у Військово-морському музейному комплексі "Балаклава" (відомий також як Музей Холодної війни).
Музей організували для експозиції тунелів та приміщень "Об’єкту 825ГТС" – підземної бази підводних човнів, яка діяла орієнтовно з 1956-го до 1993 року і була суворо засекреченою.
"Закрите місто" Балаклава. Добре видно радянські субмарини у бухті. Фото 1980-х років
Метою споруди було не лише приховати від сторонніх очей субмарини, промислові потужності і ядерне озброєння, але й вберегти все це добро в умовах ядерної війни. Гора Таврос, в якій видовбали простір для "Об’єкту 825ГТС", як вважалося, могла витримувати пряме влучання ядерного удару. Крім того, база могла прийняти велику кількість кваліфікованих кадрів і функціонувати тривалий час у повній ізоляції.
"Об’єкт 825ГТС" почали споруджувати у 1953 році, і весь процес був суворо засекречений.
У цей період Балаклаву адміністративно приєднали до Севастополя, який вже мав особливий режим обмеження відвідувань ("закрите місто"). Щоб врятувати будівництво від уваги розвідок НАТО, на горі Таврос спорудили макет житлового кварталу.
Радянська субмарина у Балаклавській бухті. Фото 1980-х років
З огляду на важливість об'єкту, саму Балаклаву "закрили" навіть для севастопольців – потрапити в це містечко можна було тільки за перепусткою.
Чи дали ці заходи секретності очікуваний результат? Про це я і запитав під час екскурсії. Питання виявилося досить несподіваним. Мабуть, щоб підтримати мої "патріотичні почування", дівчина в камуфляжі врешті запевнила, що до кінця існування бази супостати так нічого і не дізналися про балаклавські підземелля.
Об'єкт 825ГТС. Не зберегли таємниці
Питання про наявність інформації про базу у ЦРУ нещодавно актуалізувалося, коли я читав про місії літаків U-2 над Україною. Один із розвідувальних польотів відбувся 10 липня 1956 року над Кримом і Севастополем.
Що це за розвідувальні місії?
Перший літак U-2 піднявся в небо у 1955 році. Це була секретна розробка США, призначена для розвідувальних місій над СРСР і країнами радянського блоку.
Літак U-2 на злітній смузі. Орієнтовно 1950-ті роки. ФОТО: Архів національної безпеки Університету Джорджа Вашингтона
Завдяки оригінальній конструкції планерного типу та системі життєзабезпечення пілота, U-2 літав на недоступній на той час іншим літакам висоті у 21 км.
Передбачалося, що це не лише вбереже U-2 від всіх типів протиповітряної оборони, але й зробить його непомітним для радарів противника.
Ще однією унікальною особливістю літаків U-2 була фотокамера, яка дозволяла робити досить чіткі знімки земної поверхні з оперативної висоти польоту.
Куратором розвідувальних місій U-2 було ЦРУ. У квітні 1956 року літаки, екіпажі та все необхідне перевезли з США до Великої Британії, а 11 червня – до авіабази у Вісбадені (Західна Німеччина).
Операція була суворо засекреченою, санкцію на застосування U-2 давав особисто президент Ейзенхауер.
Легендою прикриття для U-2 слугувала програма НАСА із використання авіації для вивчення атмосферних явищ. (Між іншим, спостереження за експериментальними польотами U-2 викликали в той час ажіотаж навколо "НЛО").
Перші 8 розвідувальних місій над країнами радянського блоку здійснені протягом 20 червня – 10 липня 1956 року 6 пілотами зі складу так званого "Відділу А". З них три місії (20 червня і дві 2 липня) відбулися над країнами радянського блоку: Східною Німеччиною, Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною, Румунією і Болгарією.
Маршрути місій літаків-розвідників U-2 над СРСР
Наступні дві (4 і 5 липня) – над СРСР. Причому американська розвідка попрацювала досить круто: один з пілотів відзняв Ленінград, а інший – Москву.
На цій карті показані останні три місії літа 1956 року. 9 липня над УРСР пролітав пілот Глендон Данавей.
Місія Джейкоба Кратта 10 липня мала на меті ретельне обстеження Криму. Це єдині випадки здійснення розвідувальних місій U-2 над Україною.
Схема бази підводних човнів з ще одного звіту ЦРУ. Балаклава помилково віднесена до неіснучої на той час Кримської АРСР (насправді Кримська область).
Головною метою перших розвідувальних місій U-2 було встановлення кількості одиниць радянського стратегічного бомбардувальника М-4, здатного здійснити атомне бомбардування Сполучених Штатів.
Кремль блефував, вдаючи ніби має сотні таких літаків. Завдяки знімкам, зробленим пілотами U-2, ЦРУ встановило, що СРСР має у розпорядженні всього близько трьох десятків М-4.
Всупереч сподіванням, радянські радари зафіксували порушення повітряного простору, однак відправлені на перехоплення винищувачі МіГ-15 і МіГ-17 не змогли нічого вдіяти. СРСР виступив з нотою протесту і до листопада місії були припинені.
Схема бази підводних човнів на аерофотознімку ЦРУ
Усі наступні місії над СРСР, а їх загалом було близько двох десятків, здійснювалися з авіабаз у Туреччині та Пакистані і були спрямовані передусім на Середню Азію і внутрішні регіони СРСР. Кінець польотам U-2 над Радянським Союзом настав 1 травня 1960 року, коли ЗРК С-75 збив над Свердловськом літак, пілотований Гері Паверсом.
Раджу два хороші художні фільми, в яких показані найвідоміші провали розвідувальних місій U-2: "Шпигунський міст" з Томом Хенксом, головний герой якого сприяє обміну Гері Паверса на радянського шпигуна Рудольфа Абеля; та "13 днів" з Кевіном Костнером про Карибську кризу 1962 року.
Що стало відомо з оприлюднених документів ЦРУ?
В одному зі звітів, датованому 24 вересня 1964 року, викладаються раніше отримані відомості про базу підводних човнів у Балаклаві. Зазначається, що про наявність підземних тунелів для субмарин у Балаклавській бухті повідомляли утікачі з СРСР та військовополонені у 1956 році (здається, це якраз був рік запуску в експлуатацію!).
Аркуш з рапорту ЦРУ від 24 вересня 1964 року. Зазначається, що про об'єкт розповіли військовополонені (мабуть, німці, які відновлювали Севастополь після Другої світової війни)
Напевно, мова йде про полонених німців, яких масово залучали до "відбудови народного господарства" СРСР ще кілька років після завершення Другої світової війни. Ті з них, які повернулися з полону до ФРН, могли стати інформаторами ЦРУ у 1956 році.
Ці аерофотознімки датуються 10 липня 1956 р. Якраз тоді над Балаклавою літав U-2, пілотований Джейкобом Краттом. Єдина місія U-2 над Кримом.
Серед звітів ЦРУ трапляються аерофотознімки та схеми військово-морської бази в Балаклаві. Один зі знімків датується якраз 10 липня 1956 року – день польоту місії U-2 над Кримом! Отже повітряна розвідка так само як інформатори, що покинули СРСР, спричинилася до виявлення американцями надсекретного об`єкту.
Оприлюднені документи ще треба уважніше досліджувати, щоб зрозуміти усі подробиці роботи американської розвідки у Криму.
Проте тепер нам точно відомо: ЦРУ знало про секретний об’єкт в Балаклаві вже у 1956 році, і місія 2023 літака U-2 посприяла його виявленню.
Автор Максим Майоров,
Співробітник Українського інституту національної пам'яті
Джерело - Історична правда
Завдяки розрекламованим нещодавно розсекреченим файлам нарешті отримав правильну відповідь на питання, яке я одного гарного літнього дня задав екскурсоводці у Військово-морському музейному комплексі "Балаклава" (відомий також як Музей Холодної війни).
Музей організували для експозиції тунелів та приміщень "Об’єкту 825ГТС" – підземної бази підводних човнів, яка діяла орієнтовно з 1956-го до 1993 року і була суворо засекреченою.
"Закрите місто" Балаклава. Добре видно радянські субмарини у бухті. Фото 1980-х років
Метою споруди було не лише приховати від сторонніх очей субмарини, промислові потужності і ядерне озброєння, але й вберегти все це добро в умовах ядерної війни. Гора Таврос, в якій видовбали простір для "Об’єкту 825ГТС", як вважалося, могла витримувати пряме влучання ядерного удару. Крім того, база могла прийняти велику кількість кваліфікованих кадрів і функціонувати тривалий час у повній ізоляції.
"Об’єкт 825ГТС" почали споруджувати у 1953 році, і весь процес був суворо засекречений.
У цей період Балаклаву адміністративно приєднали до Севастополя, який вже мав особливий режим обмеження відвідувань ("закрите місто"). Щоб врятувати будівництво від уваги розвідок НАТО, на горі Таврос спорудили макет житлового кварталу.
Радянська субмарина у Балаклавській бухті. Фото 1980-х років
З огляду на важливість об'єкту, саму Балаклаву "закрили" навіть для севастопольців – потрапити в це містечко можна було тільки за перепусткою.
Чи дали ці заходи секретності очікуваний результат? Про це я і запитав під час екскурсії. Питання виявилося досить несподіваним. Мабуть, щоб підтримати мої "патріотичні почування", дівчина в камуфляжі врешті запевнила, що до кінця існування бази супостати так нічого і не дізналися про балаклавські підземелля.
Об'єкт 825ГТС. Не зберегли таємниці
Питання про наявність інформації про базу у ЦРУ нещодавно актуалізувалося, коли я читав про місії літаків U-2 над Україною. Один із розвідувальних польотів відбувся 10 липня 1956 року над Кримом і Севастополем.
Що це за розвідувальні місії?
Перший літак U-2 піднявся в небо у 1955 році. Це була секретна розробка США, призначена для розвідувальних місій над СРСР і країнами радянського блоку.
Літак U-2 на злітній смузі. Орієнтовно 1950-ті роки. ФОТО: Архів національної безпеки Університету Джорджа Вашингтона
Завдяки оригінальній конструкції планерного типу та системі життєзабезпечення пілота, U-2 літав на недоступній на той час іншим літакам висоті у 21 км.
Передбачалося, що це не лише вбереже U-2 від всіх типів протиповітряної оборони, але й зробить його непомітним для радарів противника.
Ще однією унікальною особливістю літаків U-2 була фотокамера, яка дозволяла робити досить чіткі знімки земної поверхні з оперативної висоти польоту.
Куратором розвідувальних місій U-2 було ЦРУ. У квітні 1956 року літаки, екіпажі та все необхідне перевезли з США до Великої Британії, а 11 червня – до авіабази у Вісбадені (Західна Німеччина).
Операція була суворо засекреченою, санкцію на застосування U-2 давав особисто президент Ейзенхауер.
Легендою прикриття для U-2 слугувала програма НАСА із використання авіації для вивчення атмосферних явищ. (Між іншим, спостереження за експериментальними польотами U-2 викликали в той час ажіотаж навколо "НЛО").
Перші 8 розвідувальних місій над країнами радянського блоку здійснені протягом 20 червня – 10 липня 1956 року 6 пілотами зі складу так званого "Відділу А". З них три місії (20 червня і дві 2 липня) відбулися над країнами радянського блоку: Східною Німеччиною, Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною, Румунією і Болгарією.
Маршрути місій літаків-розвідників U-2 над СРСР
Наступні дві (4 і 5 липня) – над СРСР. Причому американська розвідка попрацювала досить круто: один з пілотів відзняв Ленінград, а інший – Москву.
На цій карті показані останні три місії літа 1956 року. 9 липня над УРСР пролітав пілот Глендон Данавей.
Місія Джейкоба Кратта 10 липня мала на меті ретельне обстеження Криму. Це єдині випадки здійснення розвідувальних місій U-2 над Україною.
Схема бази підводних човнів з ще одного звіту ЦРУ. Балаклава помилково віднесена до неіснучої на той час Кримської АРСР (насправді Кримська область).
Головною метою перших розвідувальних місій U-2 було встановлення кількості одиниць радянського стратегічного бомбардувальника М-4, здатного здійснити атомне бомбардування Сполучених Штатів.
Кремль блефував, вдаючи ніби має сотні таких літаків. Завдяки знімкам, зробленим пілотами U-2, ЦРУ встановило, що СРСР має у розпорядженні всього близько трьох десятків М-4.
Всупереч сподіванням, радянські радари зафіксували порушення повітряного простору, однак відправлені на перехоплення винищувачі МіГ-15 і МіГ-17 не змогли нічого вдіяти. СРСР виступив з нотою протесту і до листопада місії були припинені.
Схема бази підводних човнів на аерофотознімку ЦРУ
Усі наступні місії над СРСР, а їх загалом було близько двох десятків, здійснювалися з авіабаз у Туреччині та Пакистані і були спрямовані передусім на Середню Азію і внутрішні регіони СРСР. Кінець польотам U-2 над Радянським Союзом настав 1 травня 1960 року, коли ЗРК С-75 збив над Свердловськом літак, пілотований Гері Паверсом.
Раджу два хороші художні фільми, в яких показані найвідоміші провали розвідувальних місій U-2: "Шпигунський міст" з Томом Хенксом, головний герой якого сприяє обміну Гері Паверса на радянського шпигуна Рудольфа Абеля; та "13 днів" з Кевіном Костнером про Карибську кризу 1962 року.
Що стало відомо з оприлюднених документів ЦРУ?
В одному зі звітів, датованому 24 вересня 1964 року, викладаються раніше отримані відомості про базу підводних човнів у Балаклаві. Зазначається, що про наявність підземних тунелів для субмарин у Балаклавській бухті повідомляли утікачі з СРСР та військовополонені у 1956 році (здається, це якраз був рік запуску в експлуатацію!).
Аркуш з рапорту ЦРУ від 24 вересня 1964 року. Зазначається, що про об'єкт розповіли військовополонені (мабуть, німці, які відновлювали Севастополь після Другої світової війни)
Напевно, мова йде про полонених німців, яких масово залучали до "відбудови народного господарства" СРСР ще кілька років після завершення Другої світової війни. Ті з них, які повернулися з полону до ФРН, могли стати інформаторами ЦРУ у 1956 році.
Ці аерофотознімки датуються 10 липня 1956 р. Якраз тоді над Балаклавою літав U-2, пілотований Джейкобом Краттом. Єдина місія U-2 над Кримом.
Серед звітів ЦРУ трапляються аерофотознімки та схеми військово-морської бази в Балаклаві. Один зі знімків датується якраз 10 липня 1956 року – день польоту місії U-2 над Кримом! Отже повітряна розвідка так само як інформатори, що покинули СРСР, спричинилася до виявлення американцями надсекретного об`єкту.
Оприлюднені документи ще треба уважніше досліджувати, щоб зрозуміти усі подробиці роботи американської розвідки у Криму.
Проте тепер нам точно відомо: ЦРУ знало про секретний об’єкт в Балаклаві вже у 1956 році, і місія 2023 літака U-2 посприяла його виявленню.
Автор Максим Майоров,
Співробітник Українського інституту національної пам'яті
Джерело - Історична правда
Взято: vakin.livejournal.com
Комментарии (0)
{related-news}
[/related-news]